Характерні особливості культового православного співацького музикування в Україні

Анотація

У статті осмислено феномен культового співацького музикування українського православ’я з точки зору його характерних особливостей. У межах означеного пошукового спрямування звернено увагу на типізований аналіз специфіки літературно-поетичного сегмента церковного музикування в його багатожанровому (гімни, псалми, антифони, тропарі, кондаки, канони, стихири та ін.) самовияві. Відстежено дієві механізми метаморфози сакральної поетики досліджуваного явища на рівень її доладного музично-естетичного увиразнення.

Узагальнюючи представлені міркування щодо окресленої проблематики, автор стверджує, що специфіка характерних особливостей культового співацького музикування українського православ’я зводиться до змістовності художньої образності явища, вибудуваній логікою синкретичної взаємодії літературно-поетичної компоненти досліджуваного феномена із поступальністю його музичної «самоідентифікації», внаслідок чого культові церковні піснеспіви трансформуються на рівень власної привабливості, породжуючи у реципієнта почуття невимовної радості, торжества, беззаперечної віри до оспіваного, а також катарсису як особливої та найвищої форми трагізму, при якій емоція потрясіння, що його супроводжує, не пригнічує цього таки отримувача інформації своїм приреченням, а «очищає» і «просвітлює» його. Саме така особливість художньої образності культового православного співацького музикування сприяє поступальній відтворюваності все нових і нових сакрально-художніх культових обрядових схем, збагачених характерними особливостями явища.